У популярних великопосних роздумах проповідники часто згадують останні слова Ісуса, які він промовив будучи на хресті, з метою глибшого усвідомлення того, що відбулося на Голгофі. Ці роздуми про сім останніх слів беруть до уваги євангельські розповіді про переживання Христа і спонукають до активного використання уяви з метою перенесення смерті Ісуса на наші очі. Основна мета цього полягає у тому, щоб ми змогли поставити себе “на сцену”, аби ці остатні слова набули плоті, і ми їх змогли осягнути у повній мірі.
Велика цінність цієї важливої вправи не оминула уваги і святого Альфонса, який завжди віддавав центральне місце у своїх працях Страстям і смерті Господа. Він бачить сім останніх слів як особливо корисний спосіб споглянути історію розп’ятого Господа. У 1773 р. він опублікувує працю під назвою «Міркування про страсті Ісуса Христа», де присвячує цілу главі цій темі. Погляд на його звернення до останніх слів Ісуса виявляє глибоку чутливість до духовності Страстей, яка пропонує нам увійти у ближчі стосунки із страждаючим Спасителем і хрестом, на якому він висить.
ПЕРШЕ СЛОВО:
“Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять” (Лк 23:34)
Для Альфонса перше слово Ісуса виявляє його люблячу ніжність. Він стверджує це, цитуючи декількох коментаторів молитви Ісуса до Отця. Наприклад, святий Августин зауважує, що, молившись таким чином, Ісус думав не про ті ушкодження, які Йому завдали Його вороги, а про любов, яка змусила його пролити свою кров за них. Св. Бернард каже, що Ісус не прощає своїх ворогів, але просить свого Отця зробити це для того, щоб ми могли навчитися молитися за тих, хто переслідує нас. За словами Альфонса, Ісус включає у ці слова всіх грішників. Однак він зазначає, що молитва Ісуса є умовною, оскільки ті, хто чинить опір Святому Духу, врешті-решт закривають своє серце від Бога. Він закінчує свою медитацію щирою молитвою до Отця, щоб Той почув прохання Ісуса про милість та благодать справжнього покаяння. Він закінчує свої роздуми молитвою подяки за велику любов до людства, яка спонукала Ісуса знайти та врятувати втрачене.
ДРУГЕ СЛОВО:
“Цього дня ти будеш зі мною в раю”. (Лк 23:43)
Ісус із хреста промовляє своє друге слово до покаяного злочинця. Щоб пояснити цей уривок, Альфонс цитує ще декількох коментаторів. Арнольд із Шартра, наприклад, говорить про чесноти, якими користувався цей злочинець на момент його смерті: “Він вірив, він покаявся, зізнався, проповідував, любив, довіряв, молився”. Святий Августин каже, що злочинець не мав сміливості просити про помилування перед його визнанням. Лише після визнання своєї провини він зміг скинути тягар своїх гріхів і сказати: “Пам’ятай мене у своєму царстві”. Сам Альфонс звертається до злочинця, кажучи, що тому пощастило, що він зміг об’єднати свою смерть із смертю свого Спасителя. Потім він звертається до Господа в молитві і, і пропонує нам попросити благодаті зробивши те саме.
ТРЕТЄ СЛОВО:
Жінко, ось син Твій … Ось мати твоя »(Ів. 19: 26-27)
Ісус звертається своїм третім словом із хреста до матері та улюбленого учня. Що стосується болю Марії в момент смерті Ісуса, Альфонс каже, що це перевищило всі болі, які може пережити серце людини. За словами святого Августина, саме через її горе вона стала духовною матір’ю всіх віруючих. Святий Бернар зазначає, що Марія в цей час мовчала, тому що її великий біль навіть забирав силу говорити. Альфонс вказує, що, дивлячись на неї у своїй мовчазній агонії, Ісус доручає турботу про свою матір улюбленому учневі, який з цього моменту ставиться до неї як до своєї власної матері. Посилаючись на Івана як “улюбленого учня”, Ісус хоче, щоб ми зрозуміли, що Марія є матір’ю всіх віруючих. Альфонс завершує свої роздуми прохаючи, щоб ми приєдналися до нього, звертаючись до Марії в щирій молитві. Ми повинні попросити Марію заступитись за нас, щоб ми могли отримати міру довіри до Божої любові та святої наполегливості. Така молитва спонукає нас віддати наші душі на її опіку, та за її Сина.
ЧЕТВЕРТЕ СЛОВО:
“Боже мій, Боже мій, чому ти Мене покинув?” (Мт 27:46)
Своїм четвертим словом, із хреста, Ісус звертається до Бога. Як божественність могла відмовитися від божественності? Для Альфонса Ісус не був позбавлений своєї божественної слави, а лише того розумного полегшення, яке Бог дає своїм слугам у часи страждань. Він говорить нам, що ми можемо зрозуміти дію Отця лише у світлі вільного рішення Ісуса взяти на себе гріхи людства. Альфонс пропонує нам об’єднати власний досвід запустіння у відношенні до того, що пережив Ісус у своїй смерті. Він нагадує нам, що Ісус іноді ховається від душі, яку він найбільше любить, але завжди надає їй сильну внутрішню допомогу. В заключній медитації Альфонс пропонує нам попросити Ісуса благословити наші душі благодаттю у необхідні часи, особливо в годину смерті.
П’ЯТЕ СЛОВО:
“Я спраглий.” (] П. 19:28)
П’яте слово Ісуса, із хреста, стосується його відчуття спраги, яка була і тілесною, і духовною. Євангелії говорять про те, що його тілесна спрага виникла від втрати крові в саду, від його биття та проколів шипами в залі суду, і нарешті від повішення на хресті. Щоб пояснити духовну спрагу Ісуса, Альфонс цитує двох авторитетів. За словами Блосія, це випливало з гарячого бажання Ісуса врятувати людство і ще більше страждати, щоб виявити його глибоку любов до нас. Св. Лоранс Юстиніан, у свою чергу, підтверджує це розуміння, заявляючи, що спрага Ісуса виникла з “основи любові”. Альфонс завершує свої роздуми про тілесну і духовну спрагу Ісуса ще однією сердечною молитвою: «О Ісусе мій! Ти так хотів страждати за мене; і я, коли мої страждання посилюються, стаю настільки нетерплячим, що я непідтримуваний і перед іншими, і перед собою ». Він закінчує пропозицією нам просити Ісуса про допомогу, щоб бути терплячими і змиритися з хворобами та хрестами, які приходять на наш шлях.
ШОСТЕ СЛОВО:
“Звершилося”. (Ів. 19:30)
Шосте слово Ісуса із хреста – це виконання. Перш ніж Ісус вдихнув свій останній ковток повітря, Альфонс каже, що всі жертви старого закону, всі молитви патріархів, всі пророцтва щодо його життя та смерті, і всі ті ушкодження, які він, за прогнозами, зазнав, пройшли перед його очима. Бачачи всі ці пророцтва виконаними, це дозволило Йому вимовити ці відомі тепер слова. Альфонс також продовжує стверджувати, що коли ми самі себе почуваємо розтривоженими і перенесеними, втрачаючи терпіння через внутрішні пристрасті, спокуси чи переслідування, ми повинні звернути погляд на Ісуса, який вилив пролив свою кров задля нашого спасіння. Ми подолаємо свої труднощі лише повернувши очі на нашого розп’ятого Господа. Болі Господа Ісуса повинні бути завжди перед нашими очима і повинні надихати нас приєднати свої страждання до Його. Альфонс закінчує щирою молитвою до Ісуса про благодать служити і любити його, і молитвою до Марії про допомогу завжди бути вірним її Сину.
СЬОМЕ СЛОВО:
“Отче, у твої руки я віддаю дух”. (Лк 23:46)
Останні слова Ісуса промовлені на хресті – це молитва до Небесного Отця. За словами Альфонса, заключні слова Ісуса на хресті повинні принести нам велику втіху у момент смерті. У всьому. Ісус, наш Спаситель, пішов перед нами і підготував нам шлях. Через його страсті і смерть нам не потрібно нічого боятися, навіть самої смерті. Альфонс завершує своє звернення до останніх слів Ісуса молитвою до Ісуса Спасителя. Він пропонує нам подарувати свою душу Ісусу і просить допомоги, щоб ніколи не відвертатися від нього. Ісус повністю себе віддав нам; ми повинні зробити те саме. Він закінчує підтвердженням своєї любові до Ісуса і просить Марію, Його матір, про благодать жити і вмирати вірним її Сину.
ВИСНОВОК
У своєму вступі до міркувань Альфонс цитує низку святих і блаженних, які багато говорять про «хрестову книгу». Він добре усвідомлює, що щира медитація про Страсті та смерть Ісуса може навчити нас речам, яких не зможемо знайти в звичайних книгах. Він бачить сім останніх слів як особливо корисний спосіб отримати доступ до історії розп’ятого Господа. Промовлені Ісусом у Його вмираючі хвилини, ці слова випливали з Його серця і в кінцевому підсумку мали на меті знайти собі місце. Хоча про них говорили в певному місці та часі, вони досягли загального значення і повинні бути віднесені до числа найсвятіших слів, що коли-небудь вимовлялися. Коментар Альфонса до цих слів намагається подолати відстань між серцем Ісуса і нашим власним. Хоча це з’являється на друкованій сторінці і виділяється в більший коментар щодо страстей та смерті Ісуса, це означає рішуче зусилля Альфонса почитати остаточні слова Ісуса та прикласти усі зусилля, щоб вони знайшли своє належне місце у внутрішній святині нашого серця.
За Деннісом j. Біллі C.Ss.R.
Примітка. Ця стаття є скороченою формою “Альфонса на семи останніх словах”, Spiritus Patris 29/1 (2003); 12-16, журнал американських редемптористів.
О. Денніс Біллі CSsR – редемпторист провінції Балтімор. Колишній професор історії моральної теології та християнської духовності в Альфонській академії в Римі, він багато писав про духовність редемптористів.
